Чи повинні ми, батьки, розповідати дітям історію свою, свого краю, свого міста якщо вона не така вже і кольорова, радісна?!

Авжеж. Щоб наступні покоління не робили тих самих помилок, щоб уроки історії не ставали тими самими граблями, щоб світле майбутнє таки було світлим.

Цього разу стежками історичних Стараховіц ходили учні ЗОШ номер 12. Нас супроводжувала історик, журналіст і екскурсовод Анета Марчіняк, вчитель пані Ілона та помічник пані Оксана.

Через декілька днів 29 жовтня 80 річниця ліквідації гетто на теренах Стараховіце. Таке невелике містечко, але крові пролито немало. Особливо постраждав єврейський народ під час другої світової війни. На той час єврейська громада була достатньо численною, а для фашистів це як червоний прапор для бика. Серед ночі есесовці вривались в будинки єврейських родин, витягали всіх від мала до велика і гнали на Ринкову площу вузькою вулицею. По дорозі дехто падав і його затоптували, когось загризли пси, когось забили до смерті прикладами рушниць, когось застрелили. Вулиця просто зпливала кров ю приреченого народу. Масса людей загинула на місці, когось всадили до залізнодорожних вагонів і вивезли до Німеччини, а інша частина залишилась тут на місці і у концлагері.

Анна повністю перенесла нас у ті жахливі часи, повні крові, хвороб, ридань, страждань і смертей.

А також у часи, коли руда видобувалась і лилась ріками на терирорії Великої Печі. До речі до міста повернулась гармата, виготовлена за часів другої світової.

Учні були під враженням. І лише один хлопчина знав доволі багато чого з історії міста і з захопленням і гордістю підхоплював розповідь екскурсовода. Приємне здивування, браво батькам та самому Urbaniak Jeremiasz.

Realizowany projekt za iniciatywy wice-przezydenta miasta Marcina Gołębiowski, wsparcia Urząndu Miasta, projektu „Kierunek Przyszłość – Starachowicki Program Rozwoju Lokalnego” finansowanego z Norweskiego Mechanizmu Finansowego 2014-2021 oraz cudownej dziennikarki Anety Marciniak